ITLEO

Ющенко (Рвачова)  Катерина Логвинівна

(8 грудня 1919 — 15 серпня 2001)

Українська науковиця в галузі кібернетики, програмістка та винахідниця. Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР (1976), заслужена діячка науки, лауреат премії Ради Міністрів СРСР та двічі — Державної премії України, премії НАН України імені Глушкова, дійсний член Міжнародної академії комп’ютерних наук. Також нагороджена орденом княгині Ольги.

Народилася в Чигирині в учительській родині. Свій науковий шлях Катерина почала в 1946 у Львівській філії київського Інституту математики АН УРСР, де під керівництвом Гнєденка Б.В. довела теорему щодо законів багатовимірних стійких динамічних розподілів. Також за участі Катерини Ющенко було розроблено концепцію і формальну мову адресного програмування, де у вигляді математичного формалізму вводилися операції з адресами комп’ютера (такі як взяття або запис значення за заданою адресою). 

Ющенко працювала над теорією ймовірностей, алгоритмічними мовами і мовами програмування та розробкою методів автоматизованих систем обробки даних. Щоб підготувати програмістів, Ющенко написала навчальну серію підручників у 1970-х. Вона є авторкою понад 400 наукових публікацій, які мають від двох до трьох видань та перекладені багатьма мовами.

Михалевич Володимир Сергійович 

(10 березня 1930 — 16 грудня 1994)

Український науковець у галузі економічної кібернетики, академік Академії наук СРСР (1984) і Національної академії наук України. Доктор фізико-математичних наук, професор. Директор Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України (1982—1994). Засновник української школи теорії оптимізації.

Народився в Чернігові в родині службовців. У 1947 році закінчив Чернігівську СШ № 8 зі срібною медаллю і того ж року вступив на механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Т. Шевченка.

Був науковим керівником автоматизованої системи планових розрахунків (АСПР), брав участь у створенні ЗДАС і РАСУ (республіканської автоматизованої системи збору та обробки інформації для потреб планування й керування народним господарством).

Володимиром Михалевичем особисто і в співавторстві опубліковано понад 200 наукових праць, у тому числі близько 20 монографій. Основні праці з теорії оптимальних рішень, розробки математичного апарату економічної кібернетики. Брав участь у створенні високопродуктивних ЕОМ, пакетів програм та у формуванні напрямів розвитку інформатики.

Петров В’ячеслав Васильович

(нар. 3 серпня, 1940)

Вчений у галузі оптоелектронного матеріалознавства, інформаційних технологій та оптичного запису інформації, академік НАН України (2012), доктор технічних наук (1983), професор (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008), директор Інституту проблем реєстрації інформації НАН України (з 1987).

Народився в сім’ї робітників, після школи вступив до Харківського політехнічного інституту (1957—1962). Там він навчався на інженера-електромеханіка. Він є автором більше 600 публікацій, зокрема 8 монографій та понад 230 винаходів. В’ячеслав має чимало наукових результатів. Мало хто знає, що прообраз сучасного компакт–диска розробив саме він. Ще саме він вперше у світі запропонував, розробив і дослідив метод оптичного та динамічного імерсійного запису інформації. І був ініціатором розробки Програми інформатизації м. Києва.

Він також є головним конструктором й автором принципово нового малогабаритного накопичувача з імерсійним записом на оптичних циліндрах ЕС5153 для використання в персональних ЕОМ. 

Любомир Тарас Романків

(17 квітня 1931 — 27 червня 2024)

Провідний науковець компанії IBM у галузі комп’ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації, що уможливили появу жорстких дисків і персональних комп’ютерів, автор і співавтор понад 65 патентів. 

Народився в містечку Жовква Львівської областів родині юриста. У 1957 році здобув ступінь бакалавра в Університеті Альберти за спеціальністю «хімічна технологія». Після цього близько року успішно працював на хімічному заводі. Потім закінчив магістратуру та здобув ступінь доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році.

Значна частина його роботи пов’язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення. Тарас за значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993), медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994). Мав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.

У березні 2012 року Любомир Романків був введений до Зали національної слави США та є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом).

Капітонова Юлія Володимирівна

(21 листопада 1935— 12 червня 2008)

Українська фахівчиня у галузі кібернетики. Докторка фізико-математичних наук, професорка, Заслужена діячка науки і техніки УРСР. Лауреатка Державної премії СРСР та двічі лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки.

У 1958 році закінчила Київський державний університет (1958). Відтоді працювала в Інституті кібернетики Національної академії наук України, була ученицею Віктора Михайловича Глушкова.

Має наукові дослідження  у галузях проєктування нових комп’ютерних засобів, математичної кібернетики та історії кібернетики. Юлія розробила методологію та методику моделювання програмних систем на основі блочно-ієрархічного принципу, за яким апаратну й програмну частини подано як алгебраїчні вирази (специфікації). Також дослідила ефективні методи побудови верифікаторів зі змінною структурою.

Вона є співавторкою таких праць: “Автоматизація проектування обчислювальних машин” (К., 1975) та “Шляхи створення штучного інтелекту” (Наука та культура. 1981. №3).